Ймовірно, це моя особиста проблема, але так сильно розхвалений лікар в вагітних теревенях, не виправдав моїх очікувань щодо свого рівня і поведінки та навіть більше, розчарував. Те, що він не бачив й обкладинки моєї обліковки, я зрозуміла вже після пологів. Він питав чи я здавала аналізи, чи хворіла, який в мене тиждень і яка була вага плоду по узд (мені не віриться в достовірність відгуків, що лікар сам дзвонить, бо то вже минула пдп). І то все поки мене вже зашивав. Про те, що родити мені велику дитину на мої параметри, я дізналася від акушерки. Взагалі склалося таке враження, що лікар питав в акушерки що робити. Щоразу озвучував 'ситуацію' і вони обоє виходили, щоб поговорити. Спочатку пробували при мені, але я слухала, тому прийшлось виходити. Командувала парадом, так сказати, старша акушерка. Мене ніхто не питав чи я даю дозвіл на амніотомію. Просто лікар прийшов і покликав на крісло, сказав, що пробиває води і діло піде швидше. Домовлялися попередньо, що в пологах я зможу вибрати зручну мені позицію. По факту я почула 'ні, стоячи народжувати не будеш, що тобі не так?'. Взагалі так мені виглядало, що лікар дуже спішить додому, просив тужитись не чекаючи потуг і постійно випитував чи вже чи ще ні, пробував домовитись, що я народжу до певної години. Проте він дуже старався бути доброзичливим, жартував і хотів скласти враження такого 'простого і свого' доброго знайомого. Я розумію, що він завжди працює на свій авторитет, аж три рази мене перепитував чи я задоволена пологами. Але в пологах трохи переходив межу, як на мене, бо фраза під час народження плаценти 'о, тепер то вже навчилася тужитися' є зневажливою (може то тільки мені?). Або до чого оці постійні натяки 'чекай, чекай, ти ще в мене будеш кесарів просити, як і всі інші', я так і не зрозуміла, може то якась профдеформація. Ну просто ми не зрозуміли один одного, мабуть, бо я б не просила кесарів. Я знала що зі мною відбувається, знала процес пологів і того, що є з моїм тілом і моєю дитиною. А головне, я не відчувала тривоги чи паніки. Лікар того не побачив і не зрозумів, на жаль. А виясняти щось в нього не було потреби або бажання. До речі, от як він багато балакає при зустрічі, так само протилежно мало буде говорити по суті в родзалі. Ну просто ні слова не скаже по темі поки не запитаєш прямо, то теж підозріло. Мені не сподобалося, що лікар на ситуацію, що був перерваний тепловий ланцюжок, не відбулося першого прикладання і дитину забрали під лампу, сказав 'дитині там краще, повір'. То він так хотів мене підбадьорити напевно. Так, дитину забрали не насильно, а за моєї згоди, але лікар просто мовчки збоку стояв і він загалом всі три дні дитиною не цікавився, може тому, що власних дітей немає і ще не знає як то є, ну але з іншого боку він і не зобов'язаний це робити. Я усвідомлюю, що на враження від пологів дуже впливають особисті очікування жінки (в мене були щодо післяпологового періоду і щодо лікаря), але і якість відносин жінки з персоналом теж має значення. Саме тому я абсолютно і повністю задоволена своїми пологами, бо не планувала мати там з кимось конфлікт і не мала жодних очікувань щодо самого процесу пологів. Якість відносин з персоналом трохи підкачала, на жаль. Я собі то все сама обирала, тому беру відповідальність на себе, але як же ж то бісить коли персонал обговорює тебе в твоїй же присутності у всіх деталях або коли завідувач відділення влітає без запрошення чи попередження і поглядом прямо між ніг, щоб оцінити ситуацію (як на мене, то це називається акушерська агресія). Щодо лікаря я старалась не написати негативно, бо він насправді не є поганою людиною і мої пологи не перетворив в жахіття, і згадую я про цей день з приємністю, може мій відгук більше нейтральний, бо описує трохи іншу сторону медалі. Нехай кожен сам робить висновки.